ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ

ПО РОБОТІ З ДІТЬМИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ


• 3 агресивною дитиною не можна розмовляти на підвищених тонах — таким чином ви провокуєте посилення агресивних імпульсів. Послідовне використання спокійної, плавної мови дасть дитині змогу переключитися і почати слухати вас. При цьому особливо важливо визнати право дитини позбуватися своєї енергії різними способами, після чого вона почне прислухатися, у вас з'явиться шанс допомогти їй опанувати конструктивні методи виходу агресивних імпульсів.

• Деякі діти під впливом дорослих довгий час здатні стримувати свої агресивні імпульси навіть тоді, коли інші зачіпають їхню особистість («Битися недобре!Не зважай!»). Щоправда, ніхто не вчить не чути образ на свою адресу. Наслідок — час від часу в такої витриманої дитини відбувається сильний вилив емоцій. І якщо вона вже вдарить кривдника у такому стані, то не дивно, що це може призвести до його травмування.

• Агресивні вияви можна знімати за допомогою спеціальних вправ. Наприклад, навчити дитину зосереджувати увагу в момент імпульсу на своїх руках і навмисне стискати кулаки з максимальним напруженням. Гіпернапруження обов'язково зміниться релаксацією м'язів. І якщо агресія не минає, то принаймні стає керованою.

• Добре допомагає агресивним дітям і психофізичне тренування. Навички виконання вправи «Левітація рук» дозволяють зменшити загальний рівень агресивності й навчитися керувати собою в кризових ситуаціях.

Правила покарання агресивних дітей та підлітків

• Покарання не повинно шкодити здоров'ю дитини — ні фізичному, ні психічному. Понад те, воно має бути корисним.Якщо є сумніви, покарати чи ні, не карайте, навіть якщо вже зрозуміли, що надто м'які, довірливі й нерішучі.Жодної «профілактики», жодних покарань про всяк випадок».

• За один раз — одне. Навіть якщо провин багато, покарання може бути суворим, але тільки одне за все відразу» а не по одному за кожну провину. Салат із покарань — страва не для дитячої душі! Не можна карати за рахунок любові. Хай там ідо трапилося, не обмежуйте дитину в схваленні й заохоченні, на які вона заслуговує.

• Термін давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням. Покарання із запізненням навіюють дитині минуле, не дають стати іншою.

• Покараний — пробачений. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

• Без приниження. Хай там що сталося, хай там якою є провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє тільки у зворотний бік.

• Дитина має боятися не покарання, не гніву, а нашого засмучення. Слід розуміти, що, не будучи досконалою, вона не може не засмучувати тих, хто її любить.

Для підвищення мотиваціїучнів пропонується:

•забезпечити в учнів відчуття просування вперед, переживання успіху в діяльності, для чого необхідно правильно підбирати рівень складності завдань і заслужено оцінювати ре­зультат діяльності;

•використовувати всі можливості навчаль­ного матеріалу для того, щоб зацікавити учнів, ставити проблеми, активізувати самостійне мис­лення;

•організувати співробітництво учнів на уроці, взаємодопомогу, позитивне ставлення класу до предмета і навчання в цілому;

•самому правильно формувати стосунки з учнями, бути зацікавленим у їхніх успіхах, мати авторитет;

•бачити індивідуальність кожного учня, мотивувати кожного, спираючись на вже наявні в учня мотиви;

•деяких учнів доводиться змушувати вчи­тися, постійно заохочувати чи карати, залучати батьків для спільного контролю.

Як сприяти саморозвитку учнів

1.Оцінювати реальні можливості учнів, рівень їхньої підготовки. Здійснювати індивідуальний підхід у керівництві саморозвитком.

2. Кількісний та якісний аналіз рівня навчальних досягнень з кожної предметної теми допоможе дати за необхідності рекомен­дації кожному учневі щодо корекції знань, стимулювати так звану ближню мету саморозвитку - ліквідацію прогалин.

3. Учням, що мають утруднення в самостійному визначенні особистих про­блем, пропонувати чіткий алгоритм, ви­конання покрокових дій щодо корекції з наданням конкретних ре­комендацій: що саме потрібно вивчити, які джерела інформації при цьому можна використати, які практичні заняття, вправи, досліди, задачі, завдання виконати для розвитку вміння застосовувати набу­ті знання в стандартних і нестандартних ситуаціях.

4.Учням з низь­кою готовністю до здійснення саморозвитку пізнавальної діяльності необхідно надавати конкретнішу інформацію про можливості здій­снення діяльності, можливо, навіть вказувати на сторінки тих чи ін­ших джерел, які потрібно опрацювати. При цьому давати гімназистам можливість вибору завдань, способів діяльності з переліку запропо­нованих.

5. Саморозвиток виникає тоді, коли учень на основі знань і вмінь, отри­маних у процесі навчання та виховання виявляє недостатність наявних знань для вирішення певної проблеми. Отже, необхідно створювати саме такі ситуації, які спонукають учня до самостійного пошуку вирішення проблем, розви­вають його ініціативу звернення до додаткових джерел пізнавальної інформації, формують його самостійність. Діяльність школярів переходить на рівень самоорганізації і саморегуляції.

6. Проблему управління пізнавальною діяльністю учнів слід розв'язувати так, щоб школяр був не об'єктом, а суб'єктом навчання і виховання.

Правове виховання - складний, безперервний процес, спрямований на вирішення багатьох завдань:

формування і розвиток високого рівня правосвідомості як основної частини суспільної свідомості; наукове знання і розуміння права; правову культуру як похідну правосвідомості; виховання переконаності в правильності і справедливості правових приписів і звички до правомірної поведінки.

Яка мета ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ?

Розрізняють такі цілі правового виховання:

а) найближчу мету - формування системи правових знань;

б) проміжну мету - формування правової переконаності;

в) кінцеву мету - формування мотивів і звичок правомірної поведінки.

Правове виховання має наступні завдання:

Формування правової свідомості як сукупності правових уявлень, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення особистості до вимог законів, що регулюють її поведінку в конкретній правовій ситуації;

Прищеплення учням поваги до держави і права;

Вироблення навичок і звичок законослухняності як результату свідомого ставлення до громадянського обов'язку;

Формування в учнів нетерпимості до правопорушень, злочинності, спроби брати посильну участь у боротьбі з ними, здатності протистояти негативним впливам

Подолання в правовій свідомості хибних уявлень, які сформувалися під впливом негативних суспільних явищ.

Зміст правового виховання визначають особливості права як нормативно-регулятивного явища, його суспільні функції і значення для управління суспільством. Законодавство України регулює різні галузі права. Серед них чільне місце належить конституційного права. Його норми регулюють найважливіші суспільні відносини, що закріплюють основи організації суспільства і правове становище особистості, державний устрій. Учні обов'язково повинні добре знати основний Закон України - Конституцію.

Важливу роль у житті громадян грає адміністративне право, що регулює організацію і діяльність апарату державного управління. Молодь повинна мати уявлення про органи державного апарату і норми адміністративного права, які охоплюють різні правила: санітарні, протипожежні, дорожнього руху, користування транспортом, поведінки в громадських місцях, військового обліку та багато інших, що стосуються діяльності підприємств, установ, їх працівників, поведінки громадян . Якщо людина порушує встановлені правила, то він вважається правопорушником і на нього може бути накладено адміністративне стягнення. Коли правопорушником стає неповнолітній, його опікує Служба у справах неповнолітніх. Вона має право застосовувати до нього різні види покарань - аж до направлення в спеціальну школу або профтехучилище.

Норми цивільного права визначають відносини між конкретними громадянами, між громадянами та організаціями, між різними організаціями. Згідно з ним діти, як і дорослі, вважаються правоздатними. Наприклад, вони можуть володіти майном, що дістався у спадок, на них поширюються норми авторського права і т.п. Правда, не кожна особа, що володіє правоздатністю, може самостійно здійснювати свої права.

Для реалізації особою, наданих їй Законом прав, необхідно мати ще цивільну дієздатність - здатність особи від свого імені здійснювати необхідні дії для реалізації своїх прав та обов'язків. Межі дієздатності наступні: 15 років - часткова дієздатність, 15 - 18 - обмежена дієздатність, 18 років - повна дієздатність.

Провідне місце в право-виховної роботи має займати ознайомлення з основними положеннями екологічного права - про охорону надр, водних ресурсів, повітря, фауни, флори, а також про обов'язки громадянина з охорони природи.

Розкриваючи в школі зміст правового виховання, важливо розповісти школярам про Конвенцію про права дитини. Відповідно до неї дитиною вважається кожна людська істота до досягнення 18-річного віку.

В основних положеннях цього документа підкреслюється, що:

- Держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати свої погляди, право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань, що стосуються його, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з віком і зрілості дитини (ст. 12)

- Дитина має право надавати свою думку, це право включає свободу пошуку, змісту та видачі інформації та ідей будь-якого виду, незалежно від кордонів в усній, письмовій чи друкованій формі, у формі творів мистецтва чи за допомогою інших засобів на вибір дитини (ст. 13/1);

- Держави - учасниці визначають право дитини на свободу асоціацій і свободу мирних зборів (ст. 15/1);

- Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте життя, сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і репутацію (ст. 16/1);

- Держави - учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного чи психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого ставлення, брутального поводження та експлуатації якою іншою особою (ст. 19/1 ).

Реалізуючи зміст правового виховання, педагогам потрібно вміло координувати процес освоєння учнями правових знань, набуття ними навичок і звичок законослухняності згідно вікових та індивідуальних особливостей. Слід також сприяти активному використанню прав і свобод.

Кiлькiсть переглядiв: 135