Особливості профорієнтаційної роботи з дітьми, що мають проблеми зі здоров'ям.

Сучасна економічна і політична обстановка висуває все більш високі вимоги до індивідуальних психофізіологічних особливостей людини.

Ринкові відносини кардинально змінюють характер і цілі праці: зростає його інтенсивність, посилюється напруженість, потрібен високий професіоналізм, витривалість і відповідальність.

У зв'язку з цим змінюється підхід до проведення цілеспрямованої профорієнтаційної роботи серед школярів. Вона повинна спиратися на знання основних чинників, які визначають формування потреби і готовності підлітка до праці в умовах ринку, багатоукладності форм власності та підприємництва.

У загальноосвітніх закладах ці завдання реалізується через навчально-виховний процес, позаурочну і позашкільну роботу з учнями.

Виходячи з цих позицій, профорієнтаційну роботу з дітьми, що мають проблеми зі здоров'ям, ми ділимо на кілька блоків.

Перший блок

Робота з дітьми, що мають проблеми зі здоров'ям, але, в силу діагнозу, що можуть досить активно брати участь у соціальному житті суспільства. Такі випускники можуть отримати професійну освіту без обмеження спектра професій.

Другий блок

У даній ситуації спеціалізовані дошкільні та загальноосвітні установи використовують багатоступеневу методику профорієнтаційної роботи, яка включає в себе наступні етапи:

перший - підготовка дитини до самостійного життя, яка починається вже з предшкольного віку. Для цього в спеціалізованих дошкільних установах є методики, що сприяють розвитку інтелекту дитини, формують необхідні знання, вміння і навички.

другий - в розширеному варіанті з урахуванням вікових особливостей та потреб ця робота продовжується і в загальноосвітніх закладах, де створюються умови для розширення меж самопізнання, професійних уподобань підлітків.

Однак, при цьому, вони розуміють необхідність праці і висловлюють бажання трудитися. Далеко не завжди спеціалізованим школам вдається домогтися достатніх результатів у підготовці розумово відсталих дітей до самостійного життя в цілому і до праці зокрема.

На жаль, діючі штатні та фінансові нормативи не повною мірою дозволяють реабілітувати і соціально адаптувати таких дітей: не вистачає психологів, вузьких фахівців, недостатня матеріальна база освітніх установ. Приміщення, в яких проводяться заняття (і не тільки за технологією), часто не відповідають сучасним вимогам, не вистачає необхідних матеріалів для того, щоб урок був пізнавальним.

Особлива увага приділяється роботі з сім'єю, адже, в основному, контингент дітей в таких школах з малозабезпечених, неповних, соціально неблагополучних сімей. Батьки, в більшості своїй, мають низький освітній рівень і соціальний статус, тому нездатні надати дієву допомогу дітям у професійному визначенні.

Виходячи з цього досвіду, при проведенні профорієнтаційних заходів, фахівці шкіл роблять особливий акцент на надання достатньої (тобто повної і конкретної) інформації про професії та шляхів її здобуття.

На заняттях дітям пояснюють, що існують професії, які вони не здатні освоїти, тому для їх отримання потрібно вищу освіту, а після закінчення корекційної школи можна здобути професійну освіту лише в спеціалізованих навчальних закладах.

Без чіткого уявлення про зміст і умови праці в обирається професії школяр і його батьки не зможуть зробити обгрунтованого вибору. Показником достатності інформації в цьому випадку є чітке уявлення вимог професії до людини, конкретного місця її отримання, потреб суспільства в даних фахівцях.

Саме при роботі з такими дітьми та їх батьками важливий індивідуальний характер будь-якого профорієнтаційного впливу (врахування індивідуальних особливостей школяра, характеру сімейних взаємин, розвитку професійно важливих якостей).

З урахуванням вищеназваних проблем ми в школі ставимо такі завдання:

- Продовжувати роз'яснювальну пропаганду та морально-правову підтримку випускників;

- Відновлювати взаємозв'язок із зовнішніми структурами: центром зайнятості, професійними училищами.

Кiлькiсть переглядiв: 120